ВСТУП
Регуляція росту і розвитку рослин є однією з важливих і багатогранних
проблем сучасного рослинництва в цілому і фізіології та біохімії рослин зокрема
[12]. На
даний час відомо близько 5000 біологічно активних речовин, з яких лише 10%
знайшли практичне застосування в сільськогосподарському виробництві. Основними
напрямками їх використання є управління життєвими функціями рослин, збільшення
урожайності і покращення якості сільськогосподарської продукції, підвищення
стійкості рослин до природних факторів середовища [5, 10].
Застосування синтетичних регуляторів росту є важливим елементом
інтенсифікації сучасної технології виробництва сільськогосподарської продукції.
Низькі витратні норми регуляторів, можливість впливати на морфогенез та
продуктивність, змінювати стійкість рослин до зовнішніх факторів визначає їх
перспективність [17, 47].
За своєю природою ці препарати є або аналогами
фітогормонів, або модифікаторами гормонального статусу рослин. Завдяки цьому
синтетичні регулятори росту володіють широким спектром дії на рослину, а їх
застосування дозволяє спрямовано регулювати окремі етапи росту і розвитку з
метою мобілізації потенційних можливостей рослинного організму [9, 13].
Переважну більшість штучно створених фізіологічно активних сполук в
залежності від їх впливу на рослинний організм поділяють на дві групи:
стимулятори росту і розвитку рослин та інгібітори цих процесів [15].
Дія стимуляторів пов’язана із прискоренням процесів поділу, розтягування та
дозрівання з одночасним збільшенням лінійних розмірів рослин, площі
асиміляційної поверхні і як наслідок продуктивності. Дані препарати є аналогами
природних ростових речовин – фітогормонів (гіберелінів, ауксинів та
цитокінінів), посилення активності або вмісту яких і є наслідком інтенсифікації
росту і розвитку та оптимізації продуктивності рослин [20, 51].
Ефективність дії стимуляторів рослин значною мірою визначається
ґрунтово-кліматичними умовами, видовою і сортовою специфічністю рослин, фазою
розвитку, термінами застосування препаратів [23, 29, 30, 39, 43]. У
сільськогосподарській практиці застосовують стимулятори росту які є аналогами
основних стимулюючих фітогормонів – ауксинів, гіберелінів і цитокінінів [27].
Важливою овочевою культурою є томати. Вони багаті на аскорбінову кислоту,
пектинові речовини, каротиноїди, органічні кислоти. Такий хімічний склад плодів
зумовлює високі смакові, дієтичні та лікувальні властивості томатів. Тому
доцільним є вивчення дії регуляторів росту рослин з різним напрямком дії на
анатомо-морфологічні особливості томатів та їх продуктивність [16].
Разом з тим, в літературі рідко зустрічаються дані щодо впливу різних груп
стимуляторів на ріст, розвиток і продуктивність томатів [35].
Таким чином, пошук оптимальних регламентів застосування препаратів
стимулюючої дії на різних культурах в залежності від ґрунтово-кліматичних умов
є важливим практичним завданням сучасної біологічної науки.
Актуальність теми. Важливим
аспектом дії стимуляторів росту є їх здатність впливати на донорно-акцепторну
систему рослини, що дає змогу штучно перерозподіляти потоки асимілятів до
господарсько цінних органів. Тому застосування синтетичних препаратів, які
можуть змінювати атрагуючу здатність органів, регулювати транспортні потоки в
рослинах, має не лише теоретичний інтерес, але й велике практичне значення [27,
28, 40].
Тому важливим є вивчення дії аналогів основних стимулюючих гормонів на ріст
розвиток та продуктивність важливої овочевої культури – томатів.
Мета і завдання дослідження. Метою нашого
дослідження є вивчення впливу синтетичних аналогів
ауксину – 1-нафтилоцтової кислоти (1-НОК), гібереліну – гіберелової кислоти (ГК3)
та цитокініну – 6-бензиламінопурину (6-БАП) на ріст, розвиток і продуктивність
томатів сорту Бобкат.
У зв’язку з цим, поставлені наступні завдання:
1. Вивчити зміни анатомічної будови
вегетативних органів томатів сорту Бобкат за дії синтетичних стимуляторів
росту.
2. Провести
оцінку продуктивності культури зв’язку із змінами характеру донорно-акцепторних
відносин у рослині томатів під впливом стимуляторів росту.
3. Здійснити
порівняльну оцінку ефективності застосування синтетичних аналогів основних
стимулюючих гормонів на культурі томатів.
Об’єктом дослідження є онтогенез
рослин томатів при штучній зміні активності процесів росту і розвитку за дії
стимуляторів росту.
Предметом дослідження є процеси
росту, розвитку та обміну у рослин томатів під впливом стимуляторів росту.
Методи дослідження. Для
досягнення мети використовували польові, лабораторні, порівняльно-описові, та
статистичні методи.
Новизна
досліджень полягає в тому, що вперше вивчається вплив трьох аналогів основних
стимулюючих гормонів рослин 1-НОК, ГК3 та 6-БАП на морфогенез та
продуктивність томатів сорту Бобкат. Встановлено, що за дії препаратів
відбувалися зміни ростових процесів, формування тканин та органів. При цьому
спостерігалося підвищення урожайності плодів томатів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий